21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

                                                        20 лютого, субота 

               День Героїв Небесної Сотні

Календарі різних країн: Україна

Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося, і рухаємося по милості Божій.

20-е лютого 2014-го року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-комуно-кегебістско-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені.

На жаль «грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно». Так написано у Святому Письмі. Ця дата з’явилася яскравим доказом тих слів і деспотична система вирішила умертвити цю надію.

Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» - так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є - життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. 

 

15 ЛЮТОГО     ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ 

ВОЇНІВ - ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТІВ

     З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.

     Двадцять чотири роки тому сотні сімей, родин, де підростали майбутні солдати, з полегшенням зітхнули. 15 лютого 1989 року останній солдат перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата увійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

    Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, моральне каліцтво супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи..

    Надзвичайно жорсткі та виснажливі умови підготовки, перемінливий клімат, щоденні думки про смерть і переживання за своє життя робили перебування у «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки.

    Та найстрашніше те, що ці хлопці не знали, що буде з ними в майбутньому, чи знайдуть вони собі місце у новому житті, житті без війни і смерті. Та всі розуміли одне – це занадто дорога ціна, ніщо не варте того, щоб платити саме такою ціною – ціною того, що відбувалося з ними тоді і що могло бути потім.

   Про своє перебування на війні «афганці» не дуже поспішають розповідати. Вони скромно зауважують, мовляв, що тут говорити, війна і є війна – стріляють, убивають. Але навіть із скупих фраз-спогадів стає зрозуміло –кожен з них щохвилинно ризикував своїм життям.

9 травня

У кожної країни, кожного народу є своє головне свято, що відзначається щорічно протягом довгого часу. Він об'єднує націю почуттям гордості за доблесні подвиги предків, які залишаться в пам'яті нащадків навічно. Таке свято є і в Україні. Це День Перемоги, який відзначають 9 травня.

День Перемоги

 У нашій країні немає більш зворушливого, трагічного і в той же час славного свята, ніж День Перемоги. Він досі відзначається щорічно 9 травня. Як би не мінялися за останні роки факти нашої історії, цей день залишається улюбленим всіма, дорогим і світлим святом. 9 травня мільйони людей згадують про те, як їх діди і прадіди билися, не шкодуючи свого життя, з ворогами, що вирішили завоювати Радянський Союз. Згадують тих, хто трудився щосили на заводах, що випускають техніку і зброю для військових. Люди голодували, але трималися, оскільки розуміли, що тільки від їх дій залежить майбутня перемога над фашистськими загарбниками. Саме ці люди виграли війну, і завдяки їх поколінню сьогодні ми живемо під мирним небом.

Джерело: http://faqukr.ru/novini-ta-suspilstvo/146164-den-peremogi-ce-svjato-zi-slozami-na-ochah-9.html

День виводу військ з Афганістану

У 1989 році, 15 лютого останні радянські війська залишили державу Афганістан. Так скінчилася 10-річна війна, в якій Радянський Союз втратив понад 15 тисяч своїх громадян. І зрозуміло, що День виводу військ з Афганістану – це і свято афганців-ветеранів, і день пам’яті і скорботи про всіх загиблих воїнів-інтернаціоналістів.

День виводу військ з Афганістану -

День пам’яті, скорботи, день пролитих сліз

Про тих, хто вже не повернеться з бою,

Про тих, хто не згадає вже рідних беріз.

Їм вічна пам’ять за подвиг і мужність.

А тим, хто повернувся в рідну країну -

Вам наша вдячність і подяка!!!

22 січня - ДЕНЬ СОБОРНОСТІ  

 Цікаве про Україну

1.Третій самий відвідуваний в світі Макдональдс — в Києві, біля залізничного вокзалу. Цей заклад незмінно потрапляє в п'ятірку найжвавіших Макдональдсов світу.

2.Станція метро «Арсенальна» в Києві — найглибша в світі, і вона входить під землю на 105 метрів. Станцію построїли однією з перших, в 1960 році, в безпосередній близькості від будівлі парламенту. За деякими даними, в тунелях в «Арсенальної» є таємні притулки для політичної верхівки.

3.Одна з відомих в світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtube різних виконань «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

4.Українець Микола Сядрістий, хоч і не «лівша», але підкував блоху, прямо як в казці. Блоху можна побачити в Київському музеї мініатюр.

5.Найкоротша головна вулиця, але в той же час одна з найширших і живописніших — вулиця Хрещатик в столиці України Києві. Її довжина всього 1225 метрів.

6.На Україні, в містечку Рахове, в оточенні живописних Карпат, знаходиться географічний центр Європи.

7.Українська мова зайняла друге місце в світі по мелодійності після італійської. Також її визнали третьою найкрасивішою мовою в світі по таких критеріях, як фонетика, лексика, фразеологія і споруда пропозицій після французької і персидської мов на мовному конкурсі, який відбувся в Парижі в 1934 році.

8.Найдовша печера на Україні носить назву "Оптимістична" і знаходиться на Поділлі, це гіпсова печера на глибині 20м,що тянеться на 216 км..Це найдовша гіпсова печера в світі , вона поступається лише Мамонтовій печері в США.

9.Перша гасова лампа винайдена у Львові в 1853 р. і в цьому ж році в одному з Львівських госпіталів була проведена перша операція при гасовій лампі.

10.Український духовий інструмент "Трембіта"- найдовший музичний духовий інструмент в світі.